Нигде в инете не встречал темы о которой все знают, но она замалчивается всеми властями в не зависимости от партийной и идейной принадлежности. Тема очень щепетильная, но для определённого круга людей довольно прибыльная. Наши «политические элиты» меняют друг друга уже по второму кругу, а система работает как и работала. Всех всё устраивает. Ну а теперь ближе к теме.
Простой вопрос. Откуда берутся дети в детдомах?
Основная масса детей в детдомах — это дети из так называемых неблагополучных семей. Т.е родителей этих детей лишили родительских прав. Причин там много и описывать их всех нет смысла, это и так всё понятно.
А теперь открываем наше действующее уже не один год законодательство и читаем.
Статья 167 ч. 6 Семейного Кодекса Укераины.
6. Дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього.
В законодательстве есть ещё статьи закрепляющие право на жильё для таких детей.
Но для наших чиновников, человек не знающий законов и уж тем более несовершеннолетний ребёнок и к тому же без родителей — это клиент. Можно ведь сделать так, что ребёнок и не узнает, что у него есть квартира.
Вот так и живём, — Органы опеки и попечительства отстаивающие права ребёнка в судах, судьи которые смотрят на Закон и выносят решения о лишении родительских прав без закрепления за ребёнком права на жильё, « детские прокуроры » присутствующие на судебных процессах такого рода и делающие вид, что права ребёнка соблюдены.
Вот собрать их всех и заставить купить всем сиротам квартиры. Я думаю, что они купят и на их бюджете это не сильно отразится.
Вывод: — Только массовые расстрелы спасут эту страну.
Вот очень интересная статья. Читая эту статью. и понимаешь какие гандоны работают в органах опеки и службах по делам детей.. Их не люстрировать, их надо всех расстрелять. Читайте.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про забезпечення організаційно-правових умов
соціального захисту дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування
Стаття 32. Збереження права дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування, а також осіб із їх числа
на житло
{ Назва статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 230-V
( 230-16 ) від 05.10.2006 }
За дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського
піклування, а також особами з їх числа зберігається право на
житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення
опіки, піклування, влаштування в прийомні сім’ї, дитячі будинки
сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
{ Частина перша статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 230-V ( 230-16 ) від 05.10.2006; в редакції Закону N 2394-VI
( 2394-17 ) від 01.07.2010 }
Місцеві державні адміністрації, органи місцевого
самоврядування за місцем знаходження житла дітей несуть
відповідальність за збереження зазначеного у частині першій цієї
статті житла і повернення його дітям-сиротам та дітям, позбавленим
батьківського піклування, а також особам з їх числа після
завершення терміну перебування у сім’ї опікуна чи піклувальника,
прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
{ Частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 230-V ( 230-16 ) від 05.10.2006; в редакції Закону N 2394-VI
( 2394-17 ) від 01.07.2010 }
Жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти,
позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх у сім’ї
громадян України, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування, а також щодо яких є рішення суду,
не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів
опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування
збереження права на житло таких дітей.
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування,
мають право проживати в дитячих будинках сімейного типу до
повернення їм зазначеного житла або надання житла місцевими
державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.